24 lutego na Ukrainie rozpoczął się najgorszy dzień: bezbronni ludzie i ich dzieci, znajdujący się pod ciągłym ostrzałem rosyjskich okupantów, zostali zmuszeni do opuszczenia swoich domów i szukania schronienia i pomocy. A mężczyźni stanęli w obronie swojego kraju. To właśnie w takich trudnych chwilach ujawniają się prawdziwe ludzkie cechy: albo łaskawość i wzajemna pomoc, albo zdolność do krzywdzenia innych. Możemy z całą pewnością powiedzieć, że dla półtora miliona Ukraińców Polska w ostatnim roku była drugim domem, niezawodną twierdzą. Dzięki solidarności Polaków, ich poświęceniu i chęci pomocy, Ukraińcy nigdy nie tracą nadziei, a wiara w zwycięstwo, w wolność i świetlaną przyszłość, dodaje im sił. Polska kiedyś broniła swoich granic i wolności, a teraz pomaga Ukraińcom. Możemy z całą pewnością powiedzieć, że tylko bracia wspierają i podają rękę. Niech przyjaźń i szacunek między naszymi krajami trwa i nigdy nie zabraknie nam sił do pomagania drugiemu człowiekowi!
—–
24 лютого в Україні почався найстрашніший день: беззахисні люди та їхні діти під постійними обстрілами російських окупантів були змушені покинути свої домівки і шукати притулку та допомоги. А чоловіки стали на захист своєї країни. Саме в такі важкі моменти виявляються справжні людські якості: або милосердя і взаємодопомога, або здатність завдати шкоди іншим. Можна з упевненістю сказати, що для півтора мільйона українців за останній рік Польща стала другою домівкою, надійною фортецею. Завдяки солідарності поляків, їхній жертовності та готовності прийти на допомогу, українці ніколи не втрачають надії, а віра в перемогу, в свободу і світле майбутнє надає їм сили. Колись Польща захищала свої кордони і свободу, а тепер допомагає українцям. Ми можемо з упевненістю сказати, що тільки брати підтримують і тиснуть один одному руки. Нехай дружба і повага між нашими країнами продовжується, і у нас ніколи не закінчаться сили допомагати один одному!